«Трагедія мови» як форма абсурдизації драми

«Трагедія мови» згідно Йонеско – це неможливість спілкування людей за
допомогою формалізованої мови банальностей та кліше, оскільки вона
втратила свою комунікативну функцію і не передає ні думок ані почуттів.
З іншого боку, мова є системою, і як будь-яка система вона обмежує волю
людини, є інструментом влади над індивідом, а отже, підлягає руйнуванню.
Мова стала головним героєм ранніх п’єс Ежена Йонеско, таких як «Лиса
співачка», «Урок», «Стільці». Драматург показав, як криза думки та
логіки відбивається в мові, а беззмістовний обмін репліками
уподібнюється абсурдній машині, що виходить з ладу та в кінці кінців
повністю ламається. Невміння говорити випливає з невміння мислити та
відчувати. «Трагедія мови» починається там, де слова втрачають
комунікативну функцію, підміняючи її констатуючою.