Розробки уроків

Урок №1 

Позакласне читання
Тема. «Кожне життя – єдине. Кожне – світ»

Е.Йонеско

(Проблема втрати індивідуальності під тиском масової свідомості. Сутність опору Беранже в драмі Е. Йонеско «Носороги»)

«Прожити життя – значить прожити світ по-своєму, по-іншому, несподівано.»

Е.Йонеско

Мета: ознайомити учнів з основними тенденціями розвитку та засадними принципами «театру абсурду» Е. Йонеско і показати своєрідність та самобутність розвитку драматичної дії «театру абсурду» ; формувати знання учнів про тематично-сюжетну та проблематичну спрямованість драми Е.Йонеско «Носороги»; розкрити ідейний зміст драми, розкрити специфіку та особливість системи образів твору; формувати навички аналізу художнього твору в єдності змісту та форми; виховувати гуманізм та почуття гідності, толерантності, не пересічності; розвивати логічне мислення, аналітичне судження, вміння висловлювати власну думку.
Обладнання: мультимедійна презентація автора та твору; тексти «драми абсурду» Е.Йонеско «Носороги» .

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

ІІІ. Робота над темою уроку.

1.Слово про автора.

Ежен Йонеско – видатний французький драматург румунського походження. Він є одним із фундаторів «театру абсурду». Літературна спадщина драматурга: тридцять п’ять п’єс, роман «Самотній», оповідання,значна частина яких є прозовою версією драматичних сюжетів, щоденникові нотатки, літературно-критичні статті. Е.Йонеско обстоював принципи антиідеологічної, політично не заангажованої драми, яка мала концентрувати увагу на глобальних екзистенційних проблемах.
1.1 Словникова робота
Екзистенційний (від лат. Existentia – існування) той, що стосується чільних, позаісторичних та позачасових, тобто одвічних питань буття особистості.
Драматург зображує абсурдність повсякденності, тугу за сенсом буття та справжнім життям. Драматичні ситуації та образи відтворювали панівний у внутрішньому світі митця настрій здивування перед життям і смертю, історіє та вічністю і підвищену увагу до підсвідомого.
Поетика драм Е.Йонеско – сюрреалістична.
1.2 Словникова робота
Сюрреалізм (франц. Surrealism надреалізм) —  авангардистська течія в мистецтві; практикуючи техніку «автоматичного письма», досліджували глибинні психічні механізми людини; розвивали принцип асоціативної образотворчості.
З образом матері та її нелегкої долі в творчість драматурга увійшла тема гіркої людської самотності Е. Йонеско стає свідком посилення тоталітарних тенденцій у атмосфері Румунії 30-х років, що зумовило звернення драматурга до теми «омасовлення» людей під впливом духу колективізму.

«Я помітив, що все незвичне ховається у найбуденніших речах, у тій прозі, яку ми щодня  вимовляємо. Ніщо так не дивує мене, як банальність. Усе «надреальне», «сюрреалістичне» — завжди тут, під рукою», — Е. Йонеско.

2.      Введення поняття «театр абсурду» Е.Йонеско .

(оформлення на дошці)

«Театр абсурду» Е. Йонеско: «Це стогін самотньої людини, яка не вміє спілкуватися з іншими людьми.»

·           Зосередження на проблемах сенсу життя, відчуження та розладу між людьми

·           Зображення людей – маріонеток, занурених в автоматичний плин життя й мислення

·           Герої – певні стани духовного буття

·           Знеособлення індивіда

·           Гра слів, абсурдність діалогів

·           Широке використання гротеску

3.      Робота з поняттями теорії літератури:  авангардизм, абсурд, гротеск, метафора,

(Одне з домашних завдань. Поняття теорії літератури будуть використані під час аналізу драми «Носороги»)

·           Авангардизм – умовний термін для позначення низки художніх течій у літературі й мистецтві, що зародилися на початку ХХ ст.. й рішуче порвали з реалістичною традицією. Авангардистське мистецтво вирізняє життєбудівний пафос, ствердження позиції соціального активізму, загострена емоційність (епатаж), руйнування естетичних канонів, сміливі експерименти з художньою формою й поетичною мовою.

·           Абсурд – безглуздість, нісенітниця, те, що протирічить здоровому глузду.

·           Гротеск – тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. Гротеск – найвищий ступінь комічного.

4.      Повідомлення про історію задуму та створення драми Е.Йонеско «Носороги».

«  Поштовх до написання твору, зазначав автор, надали враження французького письменника Дені де Ружмон, — розповідав Йонеско, — бачив цей натовп, який поступово поглинала якась історія. Здалека люди з натовпу, як шалені, вигукнули ім’я цієї страшної людини. Гітлер наближався, і з його наближенням зростала хвиля психозу, що захоплювала дедалі нових людей. Цей безум, ця маячня спочатку здивували оповідача. Однак, коли Гітлер підійшов ближче, він і сам відчув, що безум от-от захопить і його, що він «наелектризований» заразною маячнею. Він уже готовий був піддатися цій марі, але тут щось піднялось з глибини його єства і почало  протидіяти колективному урагану…У цей момент повстало все його єство, все те, що було «ним», — жодних аргументів проти, розум був ні до чого».

Розповідь очевидця містила – в стислому і ще не «зашифрованому» вигляді – зародок задуму «Носорогів». У ній простежуються тенденції, які виокремилися в п’єсі у дві провідні тематико-сюжетні лінії : розвиток колективної істерії ( у драмі – пошесть «оносорожування») та ірраціональний опір одинака масового психозу (у  драмі він утілився в образі Беранже). Перебуваючи всередині процесу «колективістських мутацій» свідомості співгромадян у Румунії 30-х років, він усвідомив високу ціну самозбереження особистості.
(Під час цієї частини уроку використовуємо мультимедійну презентацію)

IV. Аналіз твору.

Питання для обговорення.

1.Коментар вчителя (Дія І; увага до деталей декорації, а саме: провінційне містечко, каплиця, синє небо, яскраве світло, білі стіни, дуже! полудень, неділя, літо, дзвін каплиці і сірі від пилу дерева.)

— Чому дія починається саме з цієї картини?

— Чому серед дійових осіб лише Жан, Беранже мають імена? Як представлені інші?

— Хто є героями та дійовими особами першої дії? Чому? (Офіціантка, крамар, домогосподарка з кішкою, дружина крамаря, старий дідусь, пан.)

— Чому виокремлюється Логік? ( Зображення людей – маріонеток, занурених в автоматичний плин життя й мислення. Сіре від пилу дерево – знак, символ – життя – рутинне, сіре, безтурботне, «за течією, але на фоні яскравих кольорів – червоне світло, «стон!» — станеться щось не реальне», аномальне для безтурботного автоматичного плину життя.)

— Автор безпосередньо натякає чи говорить про надзвичайну подію?

— Коли і як з’являється в драмі автор? Чому саме так? (Драма абсурду – позиція автора, його голос відкритий : він в кожному з героїв твору і тих, хто є маріонетками без імен, і тих, хто має імена. Вони – герої, які уособлюють певні духовні стани буття( проблема сенсу життя.)

— Звернемося до композиції твору. Де на ваш погляд зав’язка? Чому поява носорога на міській площі в неділю – саме ця подія – зав’язка?

— Якою була реакція тих, хто стали свідками цієї події? («Ах!Ох!» — здивування, питання «а чи було?» — не більше.)
— Хто з героїв не просто побачив, а зосередив свою увагу на цій події? Чому?

— Як ця подія вплинула на подальший розвиток драматичної дії? (Напруга зростає)
— Звернемося до діалогу Логіка та Старого Пана та Беранте і Жана – вони відбуваються одночасно, репліки дублюються. Чому?

— Про що говорять герої? Як це пов’язано з авторським задумом?

— Чому виникає дискусія і навіть суперечка стосовно африканських та азіатських носорогів (однорогих та дворогих)? Як це пов’язано з авторським задумом?

– Чому Беранже та Жан посварились? І чому саме так закінчується І дія?

— Коли увага загалу, тих, хто без  імен, зосередилася на події – появі носорога -, і реакція була не тільки «Ох!Ах»? (Носоріг задавив кішку). Чому саме тоді?

2.      Коментар учителя до ІІ дії (деталі:»Юридичне видавництво» — місце, де працюють головні дійові особи; відділи контори «Урядовий вісник», «»Системи збільшення податків», «Юриспруденція», «Кодекси».)

— Чи випадково саме там працюють наші герої?

— Чому автор звертає увагу на час: 09.03? (Запізнюється Беранже. Реакція Папійона.)

— Чому питання початку роботи співробітниками важливіше за інформацію в ранковій газеті: «На церковній площі в неділю носоріг («товстошкіре») розтоптав кішку»?

— Яка подія змінює звичний автоматичний плин початку робочої неділі? Життя?

3.      Коментар учителя: сходи, які знищив носоріг (па Беф) – символічне значення деталі? Або залишитися в конторі – людьми!!! Або спуститися вниз з допомогою поженеників – до носорогів. Люди, які пов’язані з законом і порядком!

Коли розвиток події досягає найбільшої напруги? Всі повертаються додому – «сьогодні роботи не буде», — як герої використовують «незапланований вихідний»? (Беранже вирушає до Жана). Чому? Як це характеризує Беранже?

4.      Бесіда з учнями.

-Як відбувається процес «оносороження»? В якій послідовності? Чому саме так?

5.      Коментар учителя: особливість театру абсурду» Е.Йонеско: герої уособлюють певні етапи духовного буття, якими притаманні зовнішній схематизм та одноманітність. Але! Це люди! Люди, кожен з яких – сенс життя.

6.      Бесіда з учнями.

— Кімната Жана. Чому авторський мінімалізм в декораціях?

— Чим пояснюється фізичний та духовний стан Жана?

— Чому Беранже є свідком надзвичайної агресії Жана? Чому першим був Жан? (До творчого      задуму, пов’язаного зі своєрідним прочитанням новели Ф.Кафки «Перевтілення»: історія пробудження «чудовиська» у звичайній людині; у художньому світі Йонеско емоція здивування людськими звірствами з давніх давен до сьогодні.

— Чому оносороження відбувається саме в такій послідовності?

Кожен з героїв є втіленням певного сенсу життя.

(Схема оформлюється на дошці під час аналізу драми.)

Жан – обов’язок і дисципліна .

«Зруйнуємо все! І всім буде краще! Людство своє віджило «В болото! В болото!…Я тебе розтопчу. Розтопчу»

— Зверніться до твору: чи передбачають життєві принципи героя «оносороження»)

— Чому Жан називає себе мізантропом під час «перевтілення»?

(Жан: « Дружбы не существует. Не верю я в вашу дружбу.», « Да, я мизантроп, мизантроп! Мне нравится быть мизантропом.», « В сущности, у меня даже нет ненависти к людям, у меня к ним вообще нет никаких чувств, а если есть, так просто отвращение, но только уж пусть не становятся мне оперек дороги – раздавлю!»,  «Мораль! Знаем мы эти разговоры о морали! Хорошая мораль! Хватит с меня морали!  Надо быть выше всякой морали.»,  « Человечноство свое отжило. Вы старое, сентиментальное чучело.», « В болото! В болото!», «Я тебя растопчу, растопчу!» )
Ботар – політичний активізм.

«Треба йти в ногу з часом».

(Ботар: «Я? Маленькие люди всегда за все в ответе. Но если бы это только от меня зависело…», «Дэзи. Вы, толстокожее!», «Дэзи (Бенарже). Ботар стал носорогом.», Дэзи. «Нужно идти в ногу со временем!» Это было его последние человеческие слова!», «Беранже. Вся его стойкость – это только одна видимость, что, впрочем, не мешает ему бать честным человеком, вернее сказать, не мешало. Из честных людей вишли честные носороги. Да, вот на этой-то своєй честности они и попались.», «Беранже. Честный человек, а озлобленный…», «Бенарже. Искалеченный своей ненавистью к начальству, он страдал комплексом неполноценности.», «Ботар. Расизм – одно из величайших заблуждений нашого века.», «Ботар. Я бувший учитель, я люблю точность, определенность и чтобы все было научно доказано. Такой у меня склад ума – точный и методичный.», «Ботар. Я борюсь с невежеством всюду, где бы я с ним ни сталкивался.. во дворах или в хижинах! Где бы ни было! Даже в издательствах!» Автор в ремарке ко второму действию: «Все знает, все понимает.»)

Папійон – ідея чесного служіння порядку.

«Це сталося з ним поза його бажання»

(«Папийон. Нам потом придется наверстывать эти часы», Автор в ремарке ко второму действию «Начальник конторы, человек лет пятидесяти, одяг строго, солидно – темно-синий костюм, ленточка ордена Почетного легиона, крохмальний воротничок, черней галстук, темне усы.»)

Логік – всесилля розуму.

«Перш, ніж щось зробити, він мусив зважити всі «за» і «проти».

Дюдар – комфорт.

«Мій обов’язок – не залишати їх. Я йду за своїм обов’язком».

( «Дюдар. Не судите – да не судимы будете… Ну, знаете, если начать печалиться обо всем, что происходит на свете, тогда и жить нельзя.», «Дюдар. Да нет же, нет. До этого я не дойду. Я просто пытаюсь смотреть на вещи прямо, непредубежденно.  Иметь обо всем реальное представление. И потом, я думаю, не может быть настоящего порока в том, что естественно. Горе тому, кто во всем видит порок. Это черта инквизиторов.» «Дюдар. Мой долг – не покидать их, я следую своему долгу.» , «Беранже. Напротив, ваш долг…Вы сами не знаете, в чем истинный долг…ваш долг – противостоять им с полным присутствием духа, непоколебимо.», Автор в ремарке ко второму действию: «Продвигается по службе, будуще ему обеспечено. Если начальник конторы станет помощником директора, он займет его место.», «Дюдар. Я констатирую факты, отмечаю их. Действительно, так оно и есть, а раз так, следовательно, чем-то это должно объясняться. Чудеса природы, странности, капризы, игра – кто знает?», «Дюдар ( о Жане). Жан был гордец, мне кажется, это несколько дикий, вспыльчивый, эксцентричный человек; а ведь по оригиналам судить нельзя, середина, посредственность – вот что считается нормальным.», «Дюдар. Предоставьте властям самим принимать меры. В конце концов, я не уверен, имеете ли вы моральное право вмешиваться в это. А впрочем, я и сей час считаю, что все это не так страшно. По-моему, это просто глупо – сходить с ума из-за того, что несколько человек вздумали сменить шкуру. Им не нравилось в своей. Они вольны распоряжаться собой, это их дело.», «Дюдар. Мне кажется, всегда надо пытаться понять. Мы – существа мыслящие. Мне это, повторяю, не удалось, и не знаю, удастся ли. Но, во всяком случае, подходить к этому надо с какой-то более или менее благожелательной позиции или по меншей мере без всякого предубеждания, с полной готовностью идти навстречу, что, в сущности, и характеризует научное мышлеие. Все логично. Понять – значит оправдать.»)

Дезі – жіночність.

«Вони боги»

(«Дэзи. Вот это молодцы! Какие они все веселые. Прекрасно чувствуют себя в своей шкуре. И совсем не похоже, что они помешались. Держат себя совершенно естественно. Выходит, они правы, что так поступили.», «Дэзи. Абсолютной истины не существует. Прав мир, а не ты или я.», «Дэзи. Я, правду сказать, как-то даже немножко стужусь того, что ты называешь любовью, это болезненное чувство, слабость мужчины. И женщины. Каное может бать сравнение с этим пылом, с этой необычайной энергией, которой так и пышат все эти существа вокруг нас.», «Дэзи. Они поют! Они танцуют по-своему. И они такие красивые.», «Дэзи (Беранже). Нам с тобой вместе жить нельзя, ничего не получится.»)

— Чому останньою була Дезі?

(Перегляд кадру з фільму.)

Висновок: розповсюджують вшир і вглиб суспільства, захоплюючи спершу тих, хто легко піддається спокусі «омасовлення», далі – горезвісну більшість, що з покірністю стада прямує за ватажком, і врешті-решт «останніх з Могікан», які начебто сподівалися вистояти перед хвилею знеособлення. Пошесть  знищує всі цінності людського життя Парад «збанкрутілих сенсів життя» , їхнього переродження у шаблони суспільної думки.

7.      – Чому драма називається «НОСОРОГИ»?

Йонеско звинувачували в антигуманізмі та інтелектуалізмі. Сам він пояснював свою позицію так: «Я вирішив, що в моєму розпорядженні немає такої переконливої ідеології системи, яку я зміг би протиставити іншим переконливим і розповсюдженим у цей час ідеологічним системам. Я бажав лише продемонструвати все безглуздя цих жахливих систем,  те, до чого вони призводять, як вони заражають людей, обкрадають їх, а потім заганяють у неволю».

Драматург підкреслював, що п’єса допускає декілька інтерпретацій: це може бути демонстрація масового психозу взагалі або ж психозу за умов тоталітарного режиму. Він визнавав, що «Носороги», звичайно, п’єса антифашистська, але це ще і твір, спрямований проти всіх видів істерії, спроба демістифікації: «Носороги» — не сатира, вона об’єктивний опис процесу росту фанатизму, зародження тоталітаризму…»

Твір містить у собі думку, що людина за своєю природою не здатна бути вільною, незалежною, тому що вона занадто безвільна, несамостійна, а для того, щоб відчути себе сильною, необхідно жити серед людей, боротися за життя. Але «за право жити серед людей доводиться платити власною свободою». За своєю природою людина – зла тварина, «носоріг». Така природа людини, вважає Йонеско, визнає її спосіб мислення і поведінки в суспільстві.

«Незалежно від миролюбної чи агресивної спрямованості дух колективізму розчиняє особистість, вбиває індивідуальність, а відтак  — і людське єство»

8.      Робота з картиною К.Верлінда «Натовп»

— Яке враження справила картина?

— Чому страшно?

— Чи страшно Беранже? Він – один.

«Некрасивый я, совсем некрасивый. А они красивые. Я был не прав. Ах, как бы я хотел быть таким, как они. Жаль, что у меня нет рога. Как это безобразно – совсем гладкий лоб. Как было бы хорошо – один или два рога, сразу бы все подтянулось, а то вон как обвисло. Но, может быть, это еще случится, и мне не будет стыдно, и я пойду к ним, и мы все будем вместе. Но у меня почему-то рог не растет! И руки у меня какие-то влажные. Станут ли они когда-нибудь жесткими? А кожа какая дряблая! Ах, это чересчур белое, волосатое тело! Как бы я хотел, что бы у меня была жесткая кожа, такого чудесно темно-зеленого цвета, совсем голая, без растительности, как у них! Их пение не лишено приятности, немного резко звучит, но есть в нем какая-то своеобразная прелесть! Ах, если бы и я мог так. Агх! Агх! Брр. Нет, не то. Попробуем еще погромче! Агх! Агх! Брр! Нет-нет, совсем не то, слабо. Никакой мощи в голове. У меня не получается рева. А только вой. Агх! Агх! Вой –совсем не рев. Зачем же теперь раскаиваться, надо было идти за ними вовремя… теперь уже поздно – увы! Я чудовище, чудовище! Мне уже никогда не стать носорогом, никогда, никогда! Я не могу измениться. Я бы так хотел, так хотел, но не могу. Я больше не могу на себя смотреть, мне стыдно! Я так уродлив! Горе тому, кто хочет сохранить своеобразие! Ну что ж, делать нечего! Буду защищаться! Один против всех! Где мое ружье, ружье мое! Один против всех! Я буду защищаться, буду защищаться! Один против всех! Я последний человек, и  я останусь человеком до конца! Я не сдамся!»

— Хто він? Дон Кіхот?

— Що допомагає герою вистояти?

— Де, на вашу думку, кульмінація сюжетних ліній твору?

— Де розв’язка?

V. Підведення підсумків

9. Слово вчителя.

— Чи дійсно наше життя нещасне, за словами автора?
— Звернемося до епіграфу презентації. За яких умов ми здатні зробити його щасливим? (Справжній ворог всередині нас, любов живе і існує в нас. Все залежить від людини. Світ повинен бути абсолютно відкритим і добрим. Все!)

10.  Домашнє завдання.

Написати твір-мініатюру «Чи врятує Беранже світ?»

Використані джерела:  Зарубіжна література. Підручник для 11- го класу загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Генеза». 2004.

Урок № 2

Тема уроку: Е. Йонеско «Носороги». Символічний сенс сюжету. Сатирично-гротескне змалювання процесу «омасовлення» людей. Проблема втрати індивідуальності під тиском масової свідомості. Сутність опору Беранже. Система образів.

Мета уроку: познайомити учнів із життям та літературною діяльністю французького драматурга XX ст. Ежена Йонеско — представника «театру абсурду», розкрити зміст п’єси «Носороги»; розвивати вміння аналізувати твір; формувати світогляд учнів.

Епіграф: Я людина і буду нею до самого кінця. Е.Ионеско

Обладнання: портрет Е.Йонеско; Е.Йонеско з дружиною і дочкою; ілюстрації до п’єси «Носороги» та інших творів; виставка творів драматурга.

Тип уроку: урок вивчення нового навчального матеріалу.

Хід уроку

I.   Повідомлення теми, мети, епіграфа уроку.

II.  Актуалізація знань.

Бесіда за питаннями вчителя

1.  Що таке «театр абсурду»? Коли він виник?

(На початку 1950-х рр. у французькому театральному мистецтві заявив про себе новий напрям, що здобув популярність як «драма абсурду». «Театр абсурду» — термін, який позначає сукупність явищ драматургії авангардизму та театру 40-60-х рр. XX ст. Поняття «абсурд» (від лат. «недоречний, безглуздий»).

2.  Хто став засновником «театру абсурду»? (Його засновниками стали Е.Йонеско та Семюел Беккет).

3.  Хто запропонував цей термін? (Мартіне Есмін).

4.  Як називав цей театр Е.Йонеско? (Він називав його «театром парадоксів» або «парадоксальним театром»). Що таке парадокс?

5.  Яка головна думка цього театру?

(Головною для цього напрямку є думка про те, що світ, життя, дійсність парадоксальні і абсурдні, тому що людину не можуть зрозуміти інші, людина не в змозі зрозуміти сама себе).

III.  Формування нових знань і способів дії.

1. Розповідь про митця

Вчитель. Сьогодні, друзі, ми здійснимо подорож до Румунії, побуваємо у Златині, де народився Е.Йонеско, в майбутньому драматург XX ст. Отож, вирушаємо у подорож. А допоможуть нам здійснити її знавці життя та творчості Йонеско. (Учні отримали випереджальні завдання: підготувати невеличкі розповіді про життя французького драматурга).

Повідомлення учнів.

1 учень. У 1950 р. в маленькому Паризькому «Театр де Нонтамбюль» («Театр сновид») була поставлена одноактна п’єса «Голомоза співачка» зовсім невідомого на ті часи автора-початківця Е.Йонеско, який працював коректором в одному із видавництв. Це був перший твір «театру абсурду». Прем’єра цієї п’єси не зробила Йонеско відомим. Так само як і наступні його п’єси-притчі, або абсурдські фарси — «Урок», «Стільці», «Жертви богу» — ще не знайшли свого глядача. Ситуація змінилась у 1954 р., коли була поставлена перша об’ємна п’єса «Амадей, або Як його позбутися». Довгоочікуваний успіх прийшов. «Театр абсурду» владно заявив про себе, а Йонеско відразу перетворився на живий міф.

2 учень. Румунсько-французький драматург, класик театру абсурду Е.Йонеско народився в Румунії у Златині в сім’ї румунського адвоката і француженки. Ежен — так його звали по-французьки. Французька мова стала для нього рідною. Відразу після народження хлопця батьки переїхали до Парижа. Маленький Ежен досліджував різні кутки міста, записуючи свої думки і переживання спочатку в щоденник, а пізніше — у вигляді маленьких п’єс.

3 учень. У 1926 р. він повертається до Румунії, коли йому було 13 років. Закінчив Бухарестський університет, працював викладачем французької мови, спробував свої сили в літературній критиці. У 1938 р. назавжди виїхав у Францію, де через півтора десятки років йому судилось стати всесвітньо відомим драматургом «театру абсурду».

У 1936 — 1941 рр. — драматург живе в Марселі. З 1945 р. працює редактором періодичних видань. Визнання прийшло до Йонеско в 1956 р., коли видатний французький драматург Жан Ануй назвав його п’єсу «Стільці» шедевром. Великий успіх мала п’єса «Носороги» (1957). З 1970 р. Йонеско — член французької Академії. Окрім п’єс, писав есе і оповідання, а також лібрето для опер. Помер у 1994 р. в Парижі.

Вчитель (доповнення до сказаного учнями).

Е.Йонеско написав, крім названих, й інші п’єси: «Безкоштовний убивця», «Повітряний пішохід», «Король помирає», «Ігри в убивство», «Макбет», «Урок», оповідання есе, критичні статті. Після закінчення війни він пише п’єси, в яких у зви чайній атмосфері змішуються невдоволення і агресія, як призводять до катастрофи. При цьому Йонеско шукає про тиріччя між словами і подіями. Свої драми характеризува як «антитеатр», засобами якого хотів показати на сцеь незрозумілий і хаотичний світ. Таким чином Йонеско зклав основи «театру абсурду».

Клас поділяється на 4 групи, кожна з яких отримує своє завдання:

·                   Знайти в тексті п’єси елементи «театру абсурду» (Виписати в зошити).

·                   Знайти в тексті приклади використання гротеску.

·                   Виписати в зошит фантастичні елементи. Для чого вони використовуються у творі?

·                   Прочитати в особах уривок із п’єси. Пояснити, як ви зрозуміли прочитане. (Уривок II дії п’єси. Оносороження)

IV. Підсумки уроку.

Драма «Носороги» продовжує певні художні «ходи» п’єси «Урок», водночас створює стихію розумної гри, спрямовуючи глядацьку увагу у бік певних основоположних сюжетів сучасної історії. З надзвичайною майстерністю Йонеско видобуває художню ситуацію, що в ній, з одного боку, постає водночас і елегантна, і моторошна алегорія такого катастрофічного омасовлення людей, а з другого, їхня вперта спроба або не помічати цієї катастрофи, або ж одразу пристосовуватися до неї. «Носороги» подають феномен стадності ніби у подвійній експозиції — тут і неухильне перетворення людей на носорогів, але тут і їхнє намагання заплющити очі на таке перетворення. Напевне, зовсім не випадково дія «Носорогів» розгортається в статичних декораціях французької провінції, яка при всіх своїх достоїнствах час від часу демонструвала «оносороження» у тих чи інших напрямах масової істерії. Поважна норма зразкових громадян раптово перетворюється на вовчу зграю, охоплену жадобою якоїсь «расової» іншої крові.

Художній світ, створений письменником, прозаїчний і населений звичайними людьми. Трагедії героїв — дрібні й абсурдні. І водночас цей світ, при всій своїй буденності, — фантастичний, бо найнеймовірніше відбувається в житті звичайному. Світ письменника сповнений жаху, безнадії, мороку. Фантастичне в п’єсі переплітається з прозаїчним зображенням буденності, що створює особливий світ твору — складний, дисгармонійний, як і саме життя.

V. Домашнє завдання.

Відповісти на запитання: 1. Що було причиною перетворення людей у носорогів? 2. Чому Беранже не перетворився у носорога?